Апеляційна скарга

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,
просп. Слобожанський, 29, Дніпропетровськ, 49000

Через:
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська,
пр. Д. Яворницького, 57, м. Дніпропетровськ, 49000

Суддя суду першої інстанції Єлісеєва Т.Ю.

Апелянт: ...,

Апелянт: ...

Відповідач: Дніпропетровська міська рада,
проспект Д. Яворницького, 75, м. Дніпропетровськ, 49000,
тел.
745 54 66

Справа № ...


Апеляційна скарга
(уточнена)

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від ...
 про відмову у  відкритті провадження в адміністративній справі по справі № ...

Позивачі звернулися до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Дніпропетровської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення №...року про передачу земельної ділянки в оренду.
... року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлисеєва Т.Ю. постановила ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № ...за вказаним вище адміністративним позовом з підстав, викладених в п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, як такою, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Тобто, суддя вбачає в предметі спору як право, що має бути розглянуте в порядку цивільного судочинства.  Ухвала отримана позивачами ... року.
Однак, позивачі по справі вважають, що ухвала судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд не в повному обсязі з’ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі та встановлення обставин для визначення підвідомчисті спору, що призвело до не вірного застосування судом норм як матеріального. так і процесуального права. 
Так, суддя невірно стверджує, що позивачі оскаржують право фізичної особи  на користування орендованою земельною ділянкою, а правовідносини начебто виникли між позивачами та іншою фізичною особою,  і тому є цивільними. Це є дуже грубою помилкою. Всупереч ч.1 ст. 165 КАС України суддя в мотивувальній частині не  зазначила жодного закону, яким вона керувалася, про що можна зробити висновок, що дана ухвала є необґрунтованою та немотивованою.
У свій ухвалі суддя зовсім не згадує про власне відповідача – Дніпропетровську міську раду, про його повноваження, зосередившись чомусь на сторонній фізичній особі. Суд першої  інстанції безпідставно позбавив позивачів доступу до правосуддя, оскільки у адміністративному  позові позивачі  просять визнати незаконними рішення і дії саме суб’єкта владних повноважень, а жодних вимог щодо земельного спору з фізичною особою  не висували.
Обґрунтування вимог нормами матеріального та процесуального права
З вказаними висновками суду неможливо погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, які встановлюють правила підвідомчості спорів, а також підсудності справ адміністративної юрисдикції місцевим загальним судам як адміністративним судам, що полягає в наступному.
Як передбачено ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб’єкт владних повноважень - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідачем по даній справі є саме суб’єкт владних повноважень – орган місцевого самоврядування – Дніпропетровська міська рада, яка в спірних правовідносинах виконує саме владні управлінські функції на основі законодавства. За таких умов, між позивачами та відповідачем відсутні цивільні правовідносини, з яких випливав би спір про право, оскільки Дніпропетровська міська рада рада знаходиться «при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства».  
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ Ухвалою від 03 лютого 2016 року  № К/800/40867/15  у справі  №522/4238/13-а  ( яка не була  переглянута Верховним Судом України і вступила в силу) скасував Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, а справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції., мотивуючи своє рішення тим, що особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення, чи вчинення ним дій, вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.

Щодо цивільних правовідносин в земельному законодавстві

Скарга була б необґрунтованою, якщо б ми не розглянули цивільні правовідносини, на  яких так наполягає суддя Єлисеєва Т.Ю.

Ст. 2 КАС України чітко встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.  Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року  N 19-рп/2011 пояснив, що вичерпний  перелік публічно-правових  справ,  на  які   не   поширюється   юрисдикція адміністративних  судів,  визначено в частині третій статті 17 КАС України,  а саме справи:  що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції. Через те, що справи про земельне законодавство відсутні в цьому переліку, то вони безперечно теж відносяться до компетенції адміністративного судочинства, в разі, якщо стороною в справі є орган місцевого самоврядування.
Хибна помилка судді, що будь-які земельні питання  вирішуються лише цивільно-правовими відносинами спростовується рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року    №10-рп/2010: «положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
Щодо публічно-правових спорів, то й тут  Конституційний Суд України від 01.04.2010           №10-рп/2010  у своєму рішенні чітко визначився:  положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України  стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
А відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. Позиція ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ щодо обов'язковості виконання рішення Конституційного Суду України викладена  у  постанові ВСУ від 26.05.2015 у справі № 2а/0470/9130/11 .
Згідно  частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України  у випадках, встановлених актами  цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів  державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування. Тобто, саме на основі рішень Відповідача, як органа місцевого самоврядування, виникають цивільні права для фізичних осіб і оскарження цих цивільних прав дійсно провадиться в порядку цивільно-процесуального судочинства. І в залежності від того як Дніпропетровська міська рада реалізує свої владні повноваження щодо надання земельних ділянок у користування,  і лише після прийняття Дніпропетровською міською  радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду, вказані вище особи (відповідач і фізична особа) вступають в договірні правовідносини, які регулюються актами господарського та цивільного законодавства. 
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України  одним із способів захисту  цивільних прав та інтересів є  визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності  органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
При цьому порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 Земельного кодексу України з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами частини другої статті 55 Конституцій України і частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ у справі   в Ухвалі від 03 лютого 2016    року  № К/800/40867/15   у справі  №522/4238/13-а  детально розібрав цивільне законодавство по даному питанню  та відзначив, що оскарження рішень, дій та бездіяльності органів місцевого самоврядування та органів державної влади є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю як  суб'єктів владних повноважень що здійснюють владні функції. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення, чи вчинення ним дій, вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.
Тобто, визнання протиправними та скасування (визнання незаконними - в редакції статті 16 Цивільного кодексу України) рішень органів місцевого самоврядування є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Наведення цього способу захисту в Цивільному кодексі України свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень можуть не лише призводити до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, але й порушувати цивільні права особи, що виникли з інших підстав. Водночас, це не впливає на визначення судової юрисдикції спору, оскільки вона визначається виключно процесуальним законодавством, в даному випадку -  статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Кодекс адміністративного судочинства України відносить спір до публічно-правового та, відповідно, підсудного адміністративним судам, виходячи з природи дій суб'єкта владних повноважень, який повинен  здійснювати у спірних правовідносинах владні управлінські функції. Реалізація у цих правовідносинах суб'єктивних прав фізичних і юридичних осіб, що передбачені нормами приватного права, не  переводить такий спір у категорію приватноправового.
Інакше кажучи, на підставі свого рішення орган місцевого самоврядування може укласти  безліч договорів та інших цивільних правочинів, які, можливо, стануть предметом спірних відношень між фізичними особами (наприклад, земельні спори фізичних осіб при поділі спадщини або розлученні). І якщо виявиться, що такі цивільні правочини витікають з рішення органа місцевого самоврядування, то таке рішення може бути оскаржено і відмінено тут же, в рамках цивільної справи і не потрібно у такому разі подавати окремий позов до адміністративного суду. Але це не значить, що всі  земельні  спори розглядаються лише в рамках цивільно-процесуального судочинства. Це лише окремий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, порушених органами місцевого самоврядування під час реалізації ними своїх повноважень і це не  відміняє КАСУ і право громадян захищати свої права в адміністративному порядку.
Ідентична справа, предметом якої було рішення міської ради щодо відведення земельної ділянки сторонній особі на прибудинковій території багатоквартирного будинку,  розглядалась  ВИЩИМ АДМІНІСТРАТИВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ, який в  Ухвалі від 24 лютого 2016 року     № К/800/45595/15    (справа 653/423/14-а (2а/653/31/15) зробив висновок, що орган місцевого самоврядування під час прийняття ним рішення здійснював владні управлінські функції, і  в таких правовідносинах цей орган реалізує свої контрольні функції у сфері розпорядження землею, а значить підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 19.01.2016 у справі № 21-3690а15, де предметом розгляду було рішення сільради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фізичній особі. ВСУ постановив, що ствердження, нібито сільрада при винесенні рішення не здійснювала владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах сільрада реалізувала свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Відповідно  до частини другої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений  у постанові Верховного Суду України, має враховуватися  іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні  таких норм права.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   в Ухвалі від 23.05. 2016 р. (справа   №810/1443/16) зазначив, що  міська рада не виступає рівною стороною цивільних прав у правовідносинах надання земель у користування та не виконує організаційно-господарські функції, а вчиняє управлінські дії по відношенню до іншої особи, тобто виконує адміністративно-розпорядчі функції, що властиво лише суб’єктам владних повноважень. У даному випадку суб’єкт владних повноважень, виконуючи адміністративно-розпорядчі функції, дотримується певної процедури, визначеної земельним законодавствам і відступити від неї з власної волі (що притаманно власнику) не може (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Реалізація такої процедури шляхом надання правовстановлюючого документу (або послідуюче скасування правовстановлюючого документу) не перетворюють таку процедуру (дії, рішення) з адміністративних відносин на цивільні і навпаки.
У відносинах розпорядження землями державної та комунальної власності органи влади та місцевого самоврядування діють відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, а саме: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України....  року суддя Єлисеєва Т.Ю допустила найгрубішу помилку в застосуванні норм права, а тому позовні вимоги апелянта слід задовольнити. Відповідно до частини першої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
 У відповідності з ч.3, ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України, бажаємо взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

На підставі ст.ст. 2, 3, 17, 227, 244-2, ч.3, ст.187 КАС України, ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» ст. 1 ЦПК України, Закону України «Про місцеве самоврядування», Конституції України, статті 12, 152 Земельного кодексу, ст. 8 Закону України «Про судовий збір»,  рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року N 10-рп/2010, рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року  N 19-рп/2011 ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», -
П Р О С И М О:                
1.  Ухвалу судді Єлисеєвої Т.Ю. Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від ...року по адміністративній справі ...– скасувати.
2. Адміністративну справу № ...  направити Бабушкінському районному суду для продовження  розгляду справи в новому складі.
ДОДАТКИ:
1. . Копія Ухвали Бабушкінського  районного суду м. Дніпропетровська  від ...  у справі № ...

2.  Копія апеляційної  скарги для відповідача.
3. Квитанція про сплату судового збору
 «_... 2016 року
______________
(підпис)
         


______________
(підпис)


















Немає коментарів:

Дописати коментар