Судовий збір якщо кілька апелянтів



Судді       Дніпропетровського
апеляційного адміністративного суду
просп. Слобожанський, 29, м. Дніпропетровськ, 49000
    Прокопчук Т.С.
Апелянт: ...
Апелянт: 

 ЗАЯВА
про усунення недоліків апеляційної скарги

На виконання Ухвали суду ... про залишення апеляційної скарги без руху, надаємо уточнену апеляційну скаргу від ... з усунутими недоліками. Ухвала отримана на поштовому відділенні ... року.
Щодо справляння судового збору за подання апеляційної скарги.
Основні засади нарахування державного збору це –  об’єкт нарахування та ставка.
Ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України «Про судовий збір») чітко визначає три фактичні дії, які є об'єктами судового збору. Такими фактичними діями є:
        подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
        подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, тощо;
        видача судами документів.

Тобто такі об’єкти справляння судового збору як факт «подання позовної заяви»  та факт «подання апеляційної скарги»  є відмінними, і для них діють різні ставки. Саме стаття 4 «Розміри ставок судового збору» Закону України «Про судовий збір», і ніяка інша, встановлює розміри ставок судового збору. Ст.4 передбачає, що судовий збір справляється або у відсотковому співвідношенні до ціни позову або  у фіксованому розмірі, тобто такому розмірі, що не може бути змінений в сторону збільшення або зменшення. Зокрема за подання до адміністративного суду однієї апеляційної або однієї  касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору зафіксована на рівні  1 розмір мінімальної заробітної плати. А за подання до адміністративного суду одного адміністративного позову немайнового характеру, який подається фізичними особами,  фіксована ставка складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.  
    Цілком  очевидно,  що законодавець чітко відрізняє такі об’єкти  справляння судового збору, як факт подання позовної  заяви та факт  подання апеляційної скарги і встановлює для них різні фіксовані ставки. І якщо б законодавець бажав додати умову, що розмір ставки додатково залежить ще й від кількості позивачів, апелянтів чи касаторів, то поза всяким сумнівом він це б зазначив саме в розділі «Розміри ставок судового збору». Наприклад,  у штаті Массачусетс США  за подання  позовної заяви до   Верховного суду судовий збір складає  $240 і сплачується кожним позивачем (про що чітко зазначено у розділі «Ставки судового збору»), але за подання  первинної апеляції сума судового збору зафіксована на рівні $300 і не залежить від кількості апелянтів (www.mass.gov.ua). Проте це поодинокий випадок, а взагалі в  європейських країнах та штатах США судовий збір сплачується саме за факт подання позову чи скарги. За  загальними європейськими  принципами, судовий збір за подання позовів до суду залежить лише від галузі права (цивільне, кримінальне тощо), як наприклад у  Польщі, де діють чітко визначені фіксовані ставки судового збору за подачу позову або апеляційної скарги  і їх розмір залежить від того, до якого суду  подається позов чи скарга (https://goo.gl/fvN8Ev). 
Щодо  ст.  6 «Порядок сплати судового збору»  Закону України «Про судовий збір», то ця стаття  лише визначає порядок сплати  судового збору, але не встановлює нових ставок і не корегує їх. Порядок сплати визначає  форму сплати (готівкова, безготівкова), валюту (національна, іноземна), спосіб сплати (авансовий чи після подання позову або скарги),  термін сплати, зміну  терміну сплати (відстрочення, розстрочення).  Втім  ст.  6 «Порядку сплати судового збору»  Закону «Про судовий збір» цілком зосереджена  на деяких питаннях при сплаті судового збору за подання  саме позовних заяв, і зовсім не торкається  такого об’єкту справляння судового збору, як подання апеляційної скарги. Абзац другий частини шостої  ст. 6 визначає, яким чином сплачувати судовий збір, якщо саме позовна заява подається одночасно кількома позивачами.  Тут роз’яснюється, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом, а подивитися розміри фіксованих ставок за подання позову немайнового характеру пропонується у ст. 4 цього Закону через те, що ставки різні в залежності від статусу позивача  (фізична особа, юридична, підприємець) та галузі права (господарська, адміністративна тощо).  Помилково вважати, що ст. 6 визначає принцип  розподілу судового збору між кількома позивачами чи збільшує ставку судового збору. Часто позивачі сплачують судовий збір одним платіжним документом і в призначенні платежу зазначають скільки вніс кожен з них, що призводить до плутанини і неможливості визначити хто скільки сплатив в спірних випадках. Для цього ст.  6 встановлює порядок сплати окремими платіжними документами і не більше того. А розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, посилання судді на абзац другий частини 6  статті 6 Закону «Про судовий збір» є помилковим, тому що в цьому абзаці  лише роз’яснююся порядок сплати  судового збору  одночасно кількома позивачами (а не апелянтами) при подачі позову немайнового характеру (а не апеляційної скарги). Апеляційна скарга не  може мати майновий чи  немайновий характер. Апеляційна скарга подається на ухвалу суду. Пп. 5)  п. 3. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлює фіксовану ставку на подання апеляційної скарги на будь-яку ухвалу суду і при цьому не поділяє ці ухвали за  якимось майновим чи немайновим принципом. А законодавець вважає ці об’єкти справляння судового збору (позов та  апеляційна скарга) відмінними одне від одного. І позивач так само відрізняється від апелянта. В Ухвалі від 17.06.2016 року жодного разу суддя не назвала осіб, що подали апеляційну скаргу позивачами, а лише апелянтами. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а апелянт - це  особа, яка подала апеляцію.  
Таким чином, в Ухвалі від 17.06.2016 року справедливо зазначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу судді першої інстанції по адміністративній справі має бути сплачено судовий збір у розмірі 1378 грн.  Об’єкт  справляння судового збору – подання однієї апеляційної скарги. Ставка  судового збору за подання до адміністративного суду однієї апеляційної скарги на ухвалу суду є фіксованою і складає  1 розмір мінімальної заробітної плати. Факт повного надходження належної до сплати суми судового збору у розмірі 1378 грн  в доход Державного бюджету України підтверджено квитанцією № 54079 від 06.06.2016 р.  Ніяких інших умов, що фіксована ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду перестає бути фіксованою і змінюється  у сторону підвищення  у разі якщо апеляційна скарга подається  кількома апелянтами  Законом України «Про судовий збір» не передбачено.  Це б суперечило європейському  законодавству, на  якому Закон України «Про судовий збір»  базується. Один з принципів Європейського Союзу – гарантувати доступ до правосуддя для всіх громадян. Один з критеріїв гарантування такого доступу  є судові витрати, які мають бути доступними, а інформація про судові витрати  легкодоступною.    Так, на офіційному сайті Дніпропетровського  апеляційного адміністративного  суду  http://apladm.dp.court.gov.ua/sud9101//tax  можна легко дізнатися про ставки судового збору і тут же сплатити їх онлайн. Ставка судового збору розраховується автоматично і для формування квитанції пропонується лише натиснути на відповідний пункт таблиці ставок збору. При цьому  умова помножити ставку судового збору на кількість апелянтів на сайті відсутня, що цілком відповідає чинному законодавству України.
При цьому   ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ у листі від 27.09.2012  № 10-1386/0/4-12  відзначає, що Закон  України «Про судовий збір» не містить заборони сплати усієї суми судового збору одною з кількох сторін у справі. Визначальним у такому разі є сам факт повного надходження належної до сплати суми судового збору в доход Державного бюджету України (частина шоста статті 6 Закону).  Це судження підтверджується і практикою цивілізованих країн.  Згідно п. 2.07  Правил федеральних і окружних судів 2012 року Австралії  будь-хто може заплатити судовий збір за особу, яка має його оплатити.
Також світова  практика свідчить, що якщо кілька позивачів чи апелянтів  об’єднані однорідними вимогами, то вони звичайно подають один позов чи апеляцію, сплачуючи судовий збір саме за факт подання позову чи скарги.  Показовою тут є справа  Hubbard v. Haley, яка розглядалась в  11 Окружному суді США у 2001 році.  18 позивачів-ув’язнених подали один позов щодо незадовільного медичного обслуговування та харчування у виправній колонії   і сплатили загалом $ 150 судового збору за подачу позову. Але одночасно вони подали клопотання про надання їм статусу «незаможних», щоб не оплачувати витрати діловодства.  Суд задовольнив клопотання, але одночасно розділив позов на 18 через те, що інша норма закону передбачала, що  позивачі у статусі «незаможних» можуть подавати позови лише окремо. Ув’язнені пішли на апеляцію, але це було вже 18 апеляційних скарг і за подачу кожної потрібно було сплатити $ 150. Тобто спочатку 18 ув’язненим довелося  сплатити кожному по $ 150  за позови, через те, що їх позов розділили, а потім ще по $ 150  за кожну апеляційну скаргу. Аналітики тоді пояснили, що якщо б ув’язнені  не подавали клопотання про отримання  статусу  «незаможних», то це б їм  обійшлися  загалом $ 150 за позовну заяву  та кількома доларами за діловодство, а в разі  подачі апеляційної скарг вони сплатили б в цілому $ 150, а 18 разів по $ 150 (https://goo.gl/CIyxR6).
У вересні 2015 році розмір судових зборів і так злетів астрономічно, що стало об’єктивною для більшості українців  перешкодою у гарантованому їм Конституцією доступі до правосуддя.  А не передбачене законами підвищення ставки судового збору у два рази закриває доступ до правосуддя взагалі.  Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)) сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.  В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права.  
У зв’язку з вищевикладеним ПРОСИМО шановний суд

Прийняти до розгляду уточнену апеляційну скаргу з усунутими недоліками  і відкрити апеляційне провадження.

Додатки : 
1. Апеляційна скарга (уточнена) на Ухвалу  ...
2. Копія Апеляційної скарги  (уточненої) – для відповідача у справі.  

Дата                                            Підпис

Немає коментарів:

Дописати коментар