Апеляція - залишити без руху



В аппеляции нас встретила судья Прокопчук Тамара Степановна, совершенно не похожая на судью. Пергидролевая блондинка. Так как нас двое - аппелянтов, тетка попыталась сбить два раза судебный сбор.
"Абзацом другим частини шостої статті 6 Закону України № 3674-VІ визначено, що у разі, коли позов немайнового характеру подається одночасно позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.  
При цьому, апелянт ОСОБА_1 не користується пільгами щодо сплати судового збору.
Натомість, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про сплату апелянтом ОСОБА_1 судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом.
Отже, апелянту ОСОБА_1 за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1378 грн. та надати Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду оригінал документа на підтвердження сплати судового збору".

И тут мы поняли, что это какой-то мир кривых зеркал. Если эта тетя не может разобраться в таких простых вещах, как она будет судить дальше? У нее разве есть юридическое образование? Как она стала судьей? Как попала в апелляцию?
Представьте, если судья не примет наши доводы, то опять на опротестование каждой ухвалы придется платить 1378 гривен!  А таких "судей"  на нашем пути - немерено.

Безнаказанность порождает чудовищ.

Немає коментарів:

Дописати коментар